Жили-були в славному місті Кракові два графи. Звучить як початок казки, правда? Тільки графи були не казкові, а цілком реальні, і звали їх Генріх Яковецького та Мар'ян Моровський. Ці два титуловані добродії десь орієнтовно в 1880 році купили на південних околицях Хирова 964 морги поля (не треба лякатися слова "морг". То не трупарня, а міра земельної площі, що дорівнює 0,6 - 0 7 га). На придбаній території ясновельможні пани вирішили вибудувати навчальний заклад закритого типу, якого ще не знала Австро-Угорська імперія, або щось на кшталт цього. Проект майбутнього конвікту виконав за одною з версій Едгар Ковач, за іншою краківський професор Антон Лушкевич. Він же й керував будівельними роботами аж до смерті. Після того за роботу взявся його наступник - архітектор Ян Тадеуш з Тернополя.

Будівництво розпочалося 31 липня 1881 року. Завершили побудову могутнього мурованого квадрату стін в 1889-му році. Це якщо вірити книзі "Добромиль та околиці" Ігоря Лазарика (Коломийська друкарня, 1999). А що кажуть на цей рахунок польські джерела: перший камінь освячено 1 серпня 1883 р., а закінчено процес побудови в 1906 р.

Споруда вийшла майже квадратовою в плані, зі сторонами від 86 до 88 метрів. На спорудження такого гіганта витрачено 880 000 крон. Загалом комплекс мав 327 кімнат і залів, 1980 м коридорів і був розрахований на 600 учнів.

Не дивно, що в лихоліття Першої світової війни (а фронт аж ніяк не міг оминути стороною Хирів, важливий залізничний вузол того часу), саме в приміщенні конвікту розмістили госпіталь для поранених вояків. Кажуть, одночасно тут перебувало аж 4 000 солдатів.

Та війни, як і все на світі, минають. В міжвоєнні роки заклад розквітає в повну силу, досягає свого апогею. Навіть в 30-ті роки ХХ століття не було в Польщі більшого навчального закладу. Саме звідси, з південно-східного куточка країни, починали свій шлях в політику, літературу та науку ті, хто пізніше склав еліту польської держави.