Під час ІІ Світової війни Хирів зазнав значних руйнувань. Євреїв Хирова німці відправили в Перемишльське гетто, де згодом всіх розстріляли. Багато українців було відправлено на примусові роботи до Німеччини. В серпні 1944 року в Хирів увійшли радянські війська. Для боротьби з українськими буржуазними націоналістами в Хирові була створена катівня НКВС. Зараз там розташована початкова школа.

Після війни йшло швидке відновлення підприємств. Було створено МТС, в кінці 70-х років в Хирові були відкриті цехи ВО «Полярон» - заводи «Екватор» та «Меридіан».

Більшість поляків після війни було переселено до Польщі. Натомість до Хирова прибували українці з тих українських земель, які відійшли до Польщі. В Хирові до 2003 року дислокувалась велика військова частина.

В кінці 80-х ХХ ст. починається українське національне пробудження і Хирів не залишається осторонь тих процесів. У серпні 1989 року в казармах Хирівської десентної бригади розмістились підрозділи ЗМОПу. У вільний час змопівці влаштовували у Хирові бешкети. Відповіддю людей на ці дії став проведений масовий стихійний мітинг протесту. А 26 серпня на міському стадіоні відбувся великий мітинг і установчі збори місцевого осередку РУХу.

В серпні 1991 року гекачепісти пробували повернути колесо історії назад. В цих подіях своя роль відводилась Хирівській десантній бригаді. Генерал Варенніков наполягав, щоб дисантники зайняли всі стратегічні об'єкти Львова. Але командуючий Прикарпатським військовим округом не виконав наказу Вареннікова