В 1528 році польський король Сигізмунд І видав Андрію Тарлу привілей, яким він дозволив осадити на території існуючого села містечко Хирів. Хирів отримав герб Тарлів – сокиру. Для скорішого заселення і забудови жителі були звільненні від податків на 14 років. Привілей надавав містечку право проводити щороку по 2 ярмарки і щопонеділка торги. В цьому ж 1528 році містечку надано Магдебурзьке право. Через три роки (1531) у місті завдяки старанням його власника Андрія Тарло виникає римо-католицька парафія та будується перший, ще дерев'яний, костел. Відомо з документів 1642р., що храм цей мав два вівтарі: головний та більш новий бічний, з образом богоматері, прикрашеним вотивами. У другій половині 40-х років того ж століття храм згорів, невдовзі на його місці звели невеличку святиню з одним вівтарем та дерев'яною дзвіницею. Пізніше місто переходить у власність Мнішеків, і 1710 року Йосип Мнішек виділяє кошти, на які завдяки пароху Йоанну Фабіянковському зводиться мурований костел, який невдовзі буде відмічати своє трьохсотліття. У 1795-1796рр. храм було відремонтовано та реконструйовано, а на початку ХІХ століття замінено дерев'яну дзвіницю мурованою. 1859р. перемишльський єпископ Франциск Вежхлейський освятив костел після грунтовного ремонту (встановлення нового головного вівтаря, оновлення бічних вівтарів богоматері та св. Йосипа). Та це було не останнє освячення споруди, бо у 1872р. пожежа знову злизала своїм гарячим язиком дерев'яне начиння храму. Роки 1876-1877 - ремонт та повторне освячення костелу. Знову не останнє. Бо у 1900р. завдяки пароху Войцеху Маху костел розширено, та ще й як - вдвічі! Тому його знову освячують 7 червня 1903р. А у 1910-1912рр. храм знову розбудовується, збільшившись на вежу, каплицю та 4 необарокових дубових вівтарі. Роботи з нескінченного доведення храму до ідеального стану тривали і в міжвоєнний період. 1945 року, коли більшість католиків з тих чи інших причин покинули Хирів, храм опустів. Його закрили, потім перетворили на склад. У 1970-х роках таке гарне приміщення міська влада вирішила використати все ж більш естетично: до храму добудовують приміщення музичної школи, і костел перетворюється на міський будинок культури. А із становленням незалежності за храм, можна сказати, точиться війна.

У центрі містечка ще досі можна розпізнати старі обриси старої площі Ринок, саме біля неї знаходиться костел святого Лаврентія (поляки його називають Вавржинцем), збудований у 1710 році. Дивно, до речі, що 300-літній костел ніде не згадується: ані в "Історії міст і сіл", ані в чотиритомнику "Пам'яток містобудування та архітектури УРСР", ані в книжках О. Мацюка та Лесика.